Як це відчуває бізнес і вкладники
Керівник малого або середнього виробництва відчуває зміну в доступі до грошей. Інвестори, які раніше вкладали переважно власний капітал, зараз частіше погоджуються на позики і перебудовують фінансування проєктів під кредитні умови.
Для вкладника це означає інші ризики і іншу динаміку доходу. Про це пише голова Податкового комітету В Р Данило Гетманцев, який у своїй публікації розглядає структуру притоку і можливі інструменти підтримки інвестицій.
Структура припливу прямих інвестицій
За перше півріччя 2026 року приплив прямих іноземних інвестицій в Україну становив близько $1,2 млрд, що на 3,9% менше, ніж за аналогічний період минулого року. Частина цих коштів не була однорідною і розподілилася між кількома видами вкладень.
Близько $428,6 млн припало на реінвестовані прибутки. Реінвестовані прибутки це кошти, які українські компанії залишили у своєму розпорядженні замість виплат іноземним власникам. Ще $230,6 млн становили вкладення в капітал підприємств, зокрема через придбання або збільшення часток у компаніях. Решта майже половина обсягу прийшла як боргове фінансування наприклад позики від іноземних власників або компаній тієї самої групи.
Чому власного капіталу стало менше
У порівнянні з першою половиною 2025 року частка реінвестованих прибутків скоротилася приблизно на третину. Інші вкладення в капітал зменшилися приблизно на 30% відповідно до аналізу структури притоку.
Водночас обсяг боргових операцій майже подвоївся. Технічно це допомогло уникнути більш різкого падіння загального обсягу прямих іноземних інвестицій бо зростання позик компенсувало скорочення власного капіталу.
Які інструменти можуть підтримати інвесторів
У публікації голова Податкового комітету В Р Данило Гетманцев пропонує заохочувати інвесторів вкладати більше власного капіталу в розвиток підприємств. Серед варіантів названо поєднання власних коштів інвестора з кредитним фінансуванням і страхуванням воєнних ризиків.
Як приклад наведено ситуацію коли інвестор профінансовує частину вартості нової виробничої лінії а державні програми допомагають залучити кредит на решту суми і застрахувати обладнання від воєнних збитків. Такий підхід націлений зробити інвестиції більш стійкими і спрямованими на розвиток виробництва.
Гарантії можуть спростити доступ до кредитів
Ще один напрям який згадується це ширше застосування часткових гарантій міжнародних партнерів. Якщо підприємству не вистачає застави для кредиту такі гарантії знижують ризики для банку і полегшують отримання фінансування.
У разі неповернення кредиту частина збитків покривається гарантом у межах визначених умов. Для інвесторів у воєнний час важливі передбачувані умови фінансування страхування і розподілу ризиків оскільки саме такі механізми можуть підтримати не лише обсяг інвестицій а й їхню якість з більшим акцентом на власний капітал і розвиток виробництва.
