За даними Українського центру соціальних реформ, дослідження, презентоване 16 листопада, показало, що лише 4,5% економічно активних українців віком 50−74 роки безробітні, натомість 65,1% цієї вікової групи економічно неактивні, а 77% останніх після втрати роботи не шукали нового місця праці.
Масштаб дослідження і показники зайнятості
Дослідження «Ринок праці 50+: чому люди та роботодавці не знаходять одне одного» проводили за участі 3461 респондента віком 50−74 роки і 120 роботодавців із різних галузей. Опитування дало змогу порівняти позиції працівників і роботодавців щодо працевлаштування старших вікових груп.
Із загальної групи 65,1% виявилися економічно неактивними (не працюють і не шукають роботу). Серед економічно активних частка безробітних становить 4,5%. Після звільнення або втрати роботи 77% економічно неактивних не намагалися знайти нову роботу.

Вікові стереотипи та ставлення кандидатів
Перший етап дослідження показав, що роботодавці цінують у працівниках 50+ досвід, відповідальність і надійність, але під час оцінювання кандидатів вікові стереотипи часто переважають над цими перевагами. Другий етап виявив, що самі старші працівники теж обмежують свої шанси на ринку праці.
Так, 44% безробітних відмовлялися від роботи, вважаючи, що вона їм не підходить за віком. 45% опитаних зазначили поширеність негативних стереотипів щодо старших працівників, а дискримінаційні практики фіксувалися серед різних професійних груп: 32% кваліфікованих робітників, 30% фахівців, по 27% професіоналів і працівників торгівлі та сфери послуг стикалися з такими практиками.
Здоров’я, навантаження і типи зайнятості
Майже половина економічно неактивних (49%) припинили працювати через стан здоров’я або фізичне виснаження. Серед тих, хто працює, 46% зайнятих віком 54−59 років називають навантаження надмірним; 28% працюють понад дев’ять годин на день, а 16% працівників віком 54−57 років мають тиждень тривалістю шість‑сім днів.
Частка зайнятих 50−74 років, що працюють на найпростіших посадах, становить 22%. У віковій групі 50−54 роки це 14%, а серед людей 65−69 років - 32%. Лише 13% працівників на найпростіших посадах бачать перспективи професійного зростання, тоді як серед усіх зайнятих 50+ таких 46%.

Умови праці та бажані стимули
43% опитаних хотіли б або не виключають можливості працювати після виходу на пенсію за наявності інших умов праці. Перелічені респонденти найчастіше називали зміни в умовах, які б їх утримали у професії.
Найпоширеніші бажані умови та стимули:
- 57% - гнучкий графік і часткова зайнятість;
- 49% - рівна оплата за рівну працю незалежно від віку;
- 40% - стабільна та зрозуміла зарплата;
- 40% - дружня атмосфера в колективі;
- 31% - адаптація робочого місця до фізичних можливостей.
Ще 48% очікують безкоштовних медичних обстежень і програм підтримки здоров’я; 24% назвали додаткові стимули за продовження трудової діяльності, 17% - безкоштовні курси навчання, 16% - компенсацію витрат на проїзд, 11% - підтримку у відкритті власної справи. Додатково 51% респондентів не знали, що можна одночасно працювати й отримувати пенсію без втрати виплат.
Олександр Цимбал, завідувач відділу дослідження ризиків зайнятості населення Інституту демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України, зазначив, що досліджень такого масштабу й глибини щодо цієї вікової групи раніше практично не проводили; за його словами, отримані результати можуть стати основою для доказової державної політики та нових кадрових стратегій бізнесу.
«Відповідь на цей виклик не в тому, щоб переконувати всіх працювати довше. Завдання держави, роботодавців та суспільства - створити умови, за яких людина, яка хоче і може працювати, матиме для цього реальні можливості. А рішення - продовжувати трудову діяльність чи завершити її - залишатиметься власним вибором кожної людини». - Марія Кримова





