За даними Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) у звіті Regions and Cities at a Glance 2026, у Європі спостерігаються значні відмінності в цінах на житло між міськими центрами та територіями за їхніми межами. У Данії розрив найвищий: у міських центрах житло коштує приблизно у 3,4 раза дорожче, ніж на територіях поза містами та приміськими зонами.
Поширеність відхилень у країнах і конкретні показники
ОЕСР оцінила дані для кількох країн і виявила, що в 16 європейських державах житло в міських центрах у середньому на 31% дорожче за національний показник. Натомість у приміських зонах ціни в середньому на 11% нижчі за національний рівень, а на територіях поза містами - на 30% нижчі.
У Данії ціни в міських центрах перевищують середньодержавний показник на 64%, а на територіях поза містами та приміськими зонами вони на 51% нижчі, що дає співвідношення приблизно 3,4 до 1. В Угорщині відповідні відхилення становлять +57% і -45%, у Фінляндії - +55% і -44%.

Країни з найменшим розривом - Нідерланди і Велика Британія
Найменша різниця між цінами в міських центрах та за їхніми межами зафіксована в Нідерландах і Великій Британії. У Нідерландах міське житло лише на 1% дорожче за національний показник, а поза містами - на 9% дешевше.
У Великій Британії ці показники становлять +4% для міських центрів і -9% для територій поза містами. ОЕСР звертає увагу, що невелика різниця не обов’язково означає доступність житла, а методологічні відмінності (наприклад, використання медіанної ціни всього будинку в британському порівнянні замість ціни за квадратний метр) можуть зменшувати видимий розрив.
Причини дорожчого житла в містах
Одне з основних пояснень - концентрація робочих місць, університетів, сервісів і культурної інфраструктури в великих містах, що підвищує попит на житло в районах із хорошим транспортним сполученням. Якщо будівництво стримують географічні умови, містобудівні правила або спротив місцевих громад, пропозиція не встигає за попитом, і ціни зростають.
Масштаб різниці також залежить від того, наскільки економічна активність зосереджена в обмеженій кількості міських ринків праці. У густонаселених країнах попит може розподілятися між багатьма центрами зайнятості, а в скандинавських державах він часто концентрується у вузькому колі великих міст.
Регіональні відмінності, різниця між містами та групи, що потерпають
ОЕСР також показує відмінності всередині країн: у Німеччині співвідношення вартості житла до наявних доходів у Мюнхені приблизно на 17 років доходу більше, ніж у Хемніці. Загалом у 11 із 13 країн із доступними даними співвідношення цін до місцевих доходів у найбільшому міському регіоні вищі за середні по всіх міських агломераціях.
Найбільше від високих цін страждають ті, хто лише виходить на ринок: молоді люди, покупці першого житла та орендарі, а також працівники з невисокими доходами, які обслуговують міські сервіси. Угорський дослідник Йожеф Хегедюш каже, що доступ до власного житла в Угорщині дедалі більше залежить від фінансової допомоги батьків.
ОЕСР також наводить приклад: у 2025 році середньої чистої зарплати в Лісабоні та Стамбулі не вистачало, щоб оплатити оренду однокімнатної квартири в центрі міста.





