11 листопада в Іспанії відбувся перший за 14 років загальнонаціональний страйк, який, за даними профспілок UGT і CCOO, охопив близько 4 млн працівників і спричинив зупинку низки підприємств і транспортних сервісів.
Масштаб участі та зупинка автозаводів
Профспілки оцінили участь у страйку приблизно у 4 млн людей, що становить близько однієї п’ятої зайнятого населення. За їхніми даними, участь у зупинці роботи в автомобільному секторі та портах сягнула 90%.
Повністю припиняли виробництво окремі підприємства Volkswagen у Наваррі та SEAT у Барселоні. У мʼясопереробній промисловості участь працівників профспілки оцінили в 85%, у сфері вивезення сміття - у 82%, в енергетичному секторі - у 75%.
Перебої в транспорті, портах і енергетиці
За даними оператора Renfe, скасували 24% запланованих швидкісних і міжміських поїздів та 10,2% приміських і регіональних рейсів. Авіакомпанії скасували 263 рейси з 4529 запланованих, або приблизно 5,8%.
У портах Альхесірас, Валенсії, Барселони та Таррагони робота контейнерних терміналів була суттєво обмежена або зупинена, а профспілки також блокували під’їзди до великих розподільчих центрів, зокрема Mercamadrid. За інформацією оператора Red Eléctrica, споживання електроенергії між 10:00 і 11:00 було на 15,5% нижчим за прогнозований рівень.
Поширеність у різних галузях та оцінки наслідків
У роздрібній торгівлі та готельно-ресторанному бізнесі профспілки оцінили участь у 60,8% та 61,9% відповідно, водночас представники роботодавців стверджували, що більшість закладів працювала у звичайному режимі. Головна організація роботодавців CEOE оцінювала загальну участь приблизно у 5% і назвала страйк невдалим.
Конкретну суму економічних збитків ще не визначили, але економіст BBVA Research Мігель Кардосо оцінив, що страйк може зменшити річний ВВП Іспанії на 0,1−0,2%. Йдеться про вплив на загальний обсяг виробництва товарів і послуг за рік, а не про безпосередні грошові втрати підприємств за один день.
Причини протесту та політичний контекст
Акція пройшла під гаслом «Зарплати. Житло. Ціни» і була спричинена житловою кризою та падінням купівельної спроможності. Середня орендна плата в Іспанії становить близько 1176 євро на місяць, що, за наведеними оцінками, майже дорівнює середній місячній зарплаті молодої людини.
Центральний банк Іспанії оцінив дефіцит житла приблизно у 750 тис. помешкань, із ризиком перевищити мільйон до 2028 року. Працівники вимагали розширення доступного житлового фонду, посилення захисту орендарів, обмеження виселень уразливих категорій та підвищення зарплат.
