Ще кілька років тому розробник військової техніки в Україні шукав гроші на перший прототип серед знайомих, волонтерів чи в дрібних грантових конкурсах. Тепер картина інша. До виробників дронів приходять іноземні інвестори, оборонні стартапи збирають мільйони доларів, а міжнародні фонди уважно дивляться на українські інженерні команди.
Інвестиції в український MilTech фактично стали окремою нішею технологічного бізнесу. За даними кластера Brave1, у 2025 році оборонні стартапи залучили понад 105 млн доларів, і гроші отримали більш як 50 компаній. Для порівняння, у 2023-му йшлося приблизно про 1,1 млн доларів.
Суми справді вражають. Але звідки ці гроші, хто на них заробляє і чи може звичайна людина вкластися в оборонку? Відповіді тут менш очевидні, ніж здається.
Оборонка перетворюється на великий бізнес
Що змінила війна
Повномасштабна війна перебудувала не лише армію, а й цілу технологічну галузь. До 2022 року чимало оборонних розробок так і лишалися експериментами. Ідеї були, а грошей на готовий продукт не вистачало.
Тепер попит величезний. Українські компанії роблять розвідувальні безпілотники, наземних роботів, системи РЕБ, засоби зв’язку й софт з елементами штучного інтелекту. І це вже не лише гаражні майстерні. Частина команд виросла в повноцінні підприємства з виробничими лініями, інженерними відділами й багатомільйонними контрактами.
Держзакупівлі – не те саме, що інвестиції
Масштаб добре видно з держзамовлень. За даними Міноборони, у 2025 році в українських виробників закупили продукції майже на 430 млрд грн, а частка вітчизняних компаній у контрактуванні зросла з 46% до 82%.
Проте ці гроші не варто плутати з приватними інвестиціями. Держава платить за готовий товар, а венчурні фонди вкладаються в розвиток компанії, розраховуючи, що її вартість згодом зросте.
Хто вкладає гроші в MilTech
Джерела фінансування
Гроші в оборонні стартапи приходять із кількох боків. Це міжнародні венчурні фонди, приватні інвестори, державні програми та іноземні фінансові інституції.
Приклад – фонд D3, що працює з оборонними технологіями та розробками подвійного призначення. У липні 2025 року данський державний Експортно-інвестиційний фонд EIFO оголосив про вкладення в D3 5 млн доларів. Ці кошти призначені для компаній, які роблять дрони, сенсори, ШІ та технології розмінування.
Як працює схема
Механіка проста. Великий інвестор дає гроші спеціалізованому фонду, а команда фонду вже сама шукає перспективні стартапи й вирішує, кого фінансувати.
Buntar Aerospace залучила 16 млн доларів
Угода жовтня 2026 року
Показовим став раунд української компанії Buntar Aerospace. У жовтні 2026 року вона оголосила про залучення 16 млн доларів нового капіталу. Компанія розробляє розвідувальний дрон Buntar-3 і програмну платформу Buntar Copilot, яка використовує ШІ для підтримки безпілотних систем.
Серед інвесторів раунду – Freedom Fund, Gardar, Iron Wolf та Autonomy Capital. Загалом Buntar уже зібрала близько 30 млн доларів.
Куди підуть гроші
Насамперед на розширення виробництва, розвиток софту, найм інженерів і вихід на закордонні ринки. По суті, інвестори купують не просто частку у виробника дронів, а технологічну компанію з власними розробками, командою й потенціалом росту.
Державні гранти – скільки можна отримати
Роль Brave1
Переконати іноземний фонд дати мільйон доларів вдається далеко не кожному, особливо якщо в команди є лише креслення, кілька інженерів і робочий прототип. Тут на допомогу приходить держава, і головний інструмент – кластер Brave1, створений у 2023 році.
За даними кластера, станом на вересень 2026 року розробники отримали понад 1000 грантів, а загальне фінансування оборонних технологій через Brave1 сягнуло 6,2 млрд грн.
Суми стандартних грантів
У стандартній програмі розмір гранту залежить від того, наскільки готова технологія.
- До 500 тис. грн – на початкові дослідження й перевірку ідеї.
- До 2 млн грн – на лабораторний зразок.
- До 4 млн грн – на доведення прототипу й випробування.
- До 8 млн грн – на подальші етапи тестування.
Є й спеціальні програми з набагато більшими сумами. Але в кожної свої умови, а гроші отримують лише ті, хто пройшов відбір і відповідає поставленим завданням.
Чи треба повертати гранти
Грант – не кредит
Грант зазвичай повертати не потрібно, якщо компанія виконує умови програми. Проте витрачати гроші як заманеться не вийде. Використання контролюють, а отримувач звітує про зроблене.
Чим відрізняється венчур
З венчурними інвестиціями інакше. Фонд дає гроші й отримує частку в бізнесі або право на неї в майбутньому. Тож типовий шлях може починатися з державного гранту на прототип, після якого приходить приватний інвестор для запуску серійного виробництва.
Куди йдуть найбільші гроші
Дрони й комплектуючі
Коли говорять про оборонні інвестиції, першими згадують дрони. Це логічно, адже вони потрібні для розвідки, спостереження, логістики. Але MilTech значно ширший.
Виробництво дронів – це цілий ланцюжок. Одні збирають готові апарати, інші роблять плати, камери, двигуни, акумулятори, модулі зв’язку. Для інвестора різниця суттєва. Виробник однієї моделі залежить від попиту на неї, а постачальник комплектуючих може працювати з десятком замовників одночасно. Щоправда, техніка старіє дуже швидко, і те, що добре працює сьогодні, за кілька місяців може потребувати переробки.
Наземні роботи та РЕБ
Перспективним напрямом вважають наземні роботизовані комплекси. Їх застосовують для доставки вантажів, евакуації та небезпечних завдань.
За даними Brave1, станом на вересень 2026 року в стандартній програмі 199 грантів отримали розробники наземних роботів, 215 – безпілотників, ще 49 – систем РЕБ і розвідки. Це не обсяги інвестицій, але добра ілюстрація того, наскільки різні технології підтримує держава.
Штучний інтелект
ШІ у військовій техніці обробляє зображення, аналізує дані з сенсорів, допомагає з навігацією й автоматизує окремі процеси. Інвесторів такі розробки приваблюють ще й тим, що їх можна адаптувати для цивільного ринку. Наприклад, комп’ютерний зір – для промисловості, автономні системи – для логістики.
Але вихід у цивільний сегмент вимагає додаткових перевірок, доопрацювань і дотримання законодавчих обмежень.
Скільки можна заробити
Умовний приклад
Головне питання для багатьох – чи справді на MilTech можна добре заробити? Уявімо стартап, що робить системи автономного керування. Перед раундом його оцінюють у 4 млн доларів. Інвестор вкладає 1 млн і отримує 20%.
За кілька років компанія розширює виробництво, підписує нові контракти, і її оцінка зростає до 15 млн доларів. Якщо частка не змінилася, вона коштує вже 3 млн. На папері мільйон перетворився на три.
Чому це лише папір
Виглядає спокусливо, але це лише арифметика, а не прогноз. Реальні гроші інвестор може не побачити роками. Щоб зафіксувати прибуток, частку треба продати, отримати дивіденди або скористатися іншим механізмом з угоди. До того ж наступні раунди можуть “розмити” його відсоток.
Чому контракт на 100 мільйонів – ще не багатство
Від виручки до прибутку
Великі оборонні замовлення звучать гучно, але між сумою контракту й реальним прибутком часто величезна прірва. Скажімо, виробник отримав замовлення на 100 млн грн.
З цих грошей треба оплатити матеріали, комплектуючі, зарплати, електрику, логістику й випробування. Якщо на все це піде 85 млн, залишиться 15 млн, і то ще до інших витрат і податків.
Касові розриви
Буває й складніше. Компоненти треба купувати зараз, а гроші від замовника приходять частинами. Тож навіть компанії з великим портфелем контрактів часто потрібні кредити чи додаткові інвестиції, щоб не зупинити виробництво.
Де інвестори ризикують
Галузеві ризики
Попри бурхливе зростання, ризики в MilTech високі. Технології змінюються блискавично. Поки компанія доводить розробку до серії, конкурент може вже запропонувати щось ефективніше.
Ще одна проблема – залежність від держзамовлень. Якщо в компанії фактично один великий клієнт, будь-яке скорочення закупівель одразу б’є по фінансах. Додайте сюди ризик російських ударів по підприємствах, дефіцит комплектуючих, затримки платежів і постійну потребу вкладатися в модернізацію.
Низька ліквідність
Є і чисто інвестиційна проблема. Акції приватних оборонних компаній на біржі не торгуються. Знайти покупця на свою частку набагато важче, ніж продати папери великої публічної корпорації.
Чи може звичайний українець інвестувати
Теорія й практика
Теоретично так, практично – складно. Більшість оборонних стартапів залучають гроші через приватні домовленості з фондами й інвесторами. Біржі, де можна купити акції виробника дронів за кількасот гривень, немає.
Окремі інвестиційні структури пропонують участь у фінансуванні технологічних компаній, але мінімальні суми, юридичні умови й доступність таких інструментів дуже різняться.
На що звернути увагу
Перед вкладенням варто перевірити не лише сам стартап, а й того, хто пропонує інвестицію, особливо якщо обіцяють гарантований високий прибуток. І важливо розрізняти інвестиції та донати. Коли ви скидаєте гроші на дрони для війська, ви підтримуєте оборону, але частки у виробника не отримуєте.
Чи продаватимуть українські технології за кордон
Експортні обмеження
Закордонний ринок відкриває нові можливості, але все впирається не лише в попит. Експорт оборонних технологій регулюють спеціальні правила. Для продажу військової продукції й багатьох товарів подвійного призначення потрібні держдозволи й перевірка кінцевого покупця. Тож навіть якщо іноземець готовий купити українську розробку, без погоджень угоду не провести.
Brave International
Паралельно розвивається міжнародна співпраця. У червні 2026 року уряд оголосив про запуск Brave International – механізму спільної підтримки оборонних інновацій з партнерами, зокрема Норвегією, Францією, Німеччиною та Литвою. Заявлений масштаб програм перевищує 100 млн євро, хоча це не означає, що всю суму вже виплатили українським компаніям.
Що буде з MilTech після війни
Зміна попиту
Один із головних викликів для інвесторів – майбутнє ринку. Зараз попит на військові технології величезний, але після завершення активних бойових дій структура замовлень може змінитися.
Частина компаній, маючи дозволи, зможе працювати з іноземними оборонними замовниками. Інші шукатимуть цивільне застосування. Роботів можна адаптувати для розмінування й небезпечних промислових зон, дрони – для моніторингу інфраструктури, аграрного сектору й логістики, ШІ-рішення – для зовсім невійськових задач.
Без гарантій
Проте жоден із цих шляхів не гарантує прибутку. Для виходу на нові ринки потрібні сертифікація, додаткові гроші, клієнти й готовність конкурувати з міжнародними гравцями.
Підсумок
Український MilTech пройшов шлях від маленьких інженерних команд до компаній, які залучають десятки мільйонів доларів. У 2025 році оборонні стартапи отримали понад 105 млн доларів інвестицій, а державні програми й далі фінансують нові розробки.
Далі дедалі важливішими ставатимуть уже не лише технології, а й фінансові показники. Це реальні замовлення, собівартість, здатність працювати на зовнішніх ринках. Саме за цим і буде видно, чи перетворюються сьогоднішні мільйони на виробництво, контракти й сильні українські компанії.
