Після звільнення працівник може не отримати всіх належних виплат. Закон зобов’язує роботодавця провести остаточний розрахунок у день звільнення.
За статтями 47 та 116 Кодексу законів про працю України роботодавець повинен здійснити розрахунок у день звільнення. До дати, зазначеної в наказі, трудові відносини тривають, тому зарплату за цей період нараховують за фактично відпрацьований час.
За невідпрацьований час зарплата автоматично не нараховується, якщо працівник був відсутній, слід з’ясувати причину та перевірити, як роботодавець оформив цей період. Для цього потрібно переглянути табель обліку робочого часу, де зазначають робочі дні, відпустку, лікарняний, простій та інші підстави відсутності.
Щоб з’ясувати причину невиплати й перевірити нарахування, працівник має письмово запросити такі документи:
- копію наказу про звільнення та документ із зазначенням його підстави;
- довідку про нараховану й виплачену зарплату за відповідні місяці;
- копію табеля обліку робочого часу за спірний період;
- розрахунковий листок за місяць, за який не виплатили зарплату;
- письмове пояснення причин ненарахування або невиплати коштів;
- інформацію про всі виплати, належні при звільненні.
Насамперед слід перевірити наказ про звільнення, табель, розрахунковий листок і довідку про зарплату — ці документи допоможуть з’ясувати, скільки коштів нарахували і чи є заборгованість. Письмову заяву до роботодавця потрібно зареєструвати через канцелярію підприємства або надіслати способом, що дає змогу підтвердити її отримання.
Якщо роботодавець не відповідає або документи вказують на можливе порушення трудових прав, можна подати скаргу до Державної служби України з питань праці. Практичний порядок дій, який описано: запросити документи, перевірити нарахування, письмово звернутися до роботодавця і зберегти підтвердження подання заяви.
