Суд справедливості Європейського Союзу надав роз’яснення: банк повинен відшкодувати клієнту кошти, списані без дозволу під час фішингової атаки, навіть якщо людина розкрила шахраям дані для входу.
Як відбувалася фішингова атака
Атака почалася під час продажу речі через онлайн‑платформу, коли потенційний покупець надіслав посилання нібито для підтвердження угоди. Посилання вело на підроблену сторінку банку, де жінка ввела дані для входу в інтернет‑банкінг.
Ці дані дозволили шахраєві отримати доступ до рахунку і переказати близько 700 євро.
Реакція банку і початковий судовий розгляд
Клієнтка повідомила банк про несанкціоноване списання наступного дня, але банк відмовився відшкодувати збитки. Фінансова установа вважала, що жінка сама допустила крадіжку через грубу недбалість, бо не захистила свої дані для входу.
Жінка звернулася до польського суду, який передав питання на тлумачення до Суду справедливості ЄС, щоб з’ясувати, чи може банк не повертати кошти через підозру в недбалості клієнта.
Постанова Суду ЄС щодо негайного відшкодування
Суд постановив, що банк не може відмовити в негайному поверненні коштів лише через підозру в недбалості клієнта. За правилами ЄС фінансова установа має відшкодувати суму несанкціонованої операції одразу після повідомлення про неї, але не пізніше кінця наступного робочого дня з моменту, коли дізналася про списання.
Клієнт зобов’язаний повідомити банк про шахрайство «без невиправданої затримки». Єдиний виняток: банк може не повертати гроші негайно, якщо має обґрунтовані підозри, що сам клієнт вчинив шахрайство, і повідомив про це компетентний національний орган.
Відповідальність за збитки і доказування недбалості
Рішення Суду не звільняє клієнта від можливої відповідальності за втрату коштів у принципі. Після відшкодування банк може вимагати компенсацію, якщо доведе, що клієнт умисно або через грубу недбалість порушив свої обов’язки щодо захисту засобів безпеки.
Суд підкреслив, що саме банк має довести грубу недбалість або умисел клієнта, а не навпаки. Суперечку між клієнткою та банком має вирішити польський суд з урахуванням цього роз’яснення, яке також слугує орієнтиром для інших національних судів.
