Які обсяги Росія пообіцяла постачати і як це описано
За умовами домовленості Росія має поставити на світовий ринок дизельне пальне у трьох траншах. Негайно заплановано 300 тис. тонн, у листопаді ще 500 тис. тонн, а у грудні 1 млн тонн.
Навіть більша листопадова поставка обсягом 500 тис. тонн становитиме менш як 4% світового попиту на дизель. Через це аналітики вважають, що така серія поставок навряд чи суттєво вплине на глобальні роздрібні ціни для споживачів у США та інших країнах.
Механіка поставок і про що вирішує стан НПЗ
Угода передбачає конкретні вантажі у зазначені строки, але від фізичної можливості експорту залежить стан нафтопереробних заводів НПЗ. Частина заводів зазнавала атак українських безпілотників і це вже створило проблеми з бензином, тоді як ситуація з дизелем відрізняється.
Щоб зрозуміти ланцюжок від рішення до поставки корисно розглянути механіку крок за кроком.
- Оцінюють виробничі потужності НПЗ і резерви дизелю щоб визначити які обсяги вивільняються для експорту.
- Уряд або компанії вирішують чи скасовувати або пом’якшувати експортні обмеження щоб дозволити відвантаження на зовнішні ринки.
- Експортери організовують логістику суден і маршрути з урахуванням геополітичних ризиків і портових потужностей.
- Після відвантаження вантажі надходять на світовий ринок де вони конкурують з іншими постачаннями і впливають на локальні ціни залежно від масштабів.
За оцінкою Сергія Вакуленка, колишнього керівника стратегічного відділу Газпром нефти який нині працює в Центрі Карнегі — Росія-Євразія в Берліні, російські НПЗ виробляють близько 5,8 млн тонн дизелю на місяць. Залежно від ринкової ситуації для експорту може бути доступно від 1,2 млн до 2 млн тонн щомісяця.
Водночас Москва обмежує експорт пального. Заборону на експорт бензину продовжено до 31 січня 2027 року. Обмеження експорту дизелю переглядають і продовжують залежно від внутрішньої ситуації і сезонного попиту.
Вплив на світові ціни і на російський бюджет
Навіть якщо Росія відвантажить заявлені обсяги це навряд чи зламає ринок через відносно невеликі додаткові поставки у порівнянні з глобальним попитом. Тому споживачі у США та інших країнах навряд чи відчують значне зниження роздрібних цін.
Аналітики оцінюють можливий фінансовий ефект для російських експортерів і для федерального бюджету. Якщо б Росія експортувала 3 млн тонн дизелю щомісяця то за пів року експортери могли б заробити приблизно на $1,2 млрд більше ніж за збереження чинних обмежень. Додаткові надходження до федерального бюджету за тією ж оцінкою склали б приблизно $100 млн.
Отже угода може частково збільшити пропозицію дизелю на світовому ринку та принести прибутки експортерським компаніям. Проте масштаб оголошених поставок та поточний стан НПЗ роблять навряд чи можливим суттєве зниження глобального дефіциту або помітне падіння цін для кінцевого споживача.
Тут дефіцит зрозуміти як нестачу пального на ринку яка тисне на ціни і на доступність продукту для кінцевих користувачів. Розмір і тривалість такого дефіциту залежать від виробничих потужностей і політичних рішень щодо експорту.
