Верховний Суд підтримав рішення банку закрити поточний рахунок ФОП після того, як за неповних п’ять місяців через нього пройшло близько 4 млн грн.
Причини закриття рахунку
Підприємиця відкрила рахунок восени 2024 року й у банківській анкеті вказала очікувані рухи коштів 400 тис. — 1 млн грн за три місяці та очікуваний дохід 35 тис. грн. Навесні 2025 року банк виявив, що за неповних п’ять місяців через рахунок пройшло близько 4 млн грн, причому значну частину переказували одному контрагенту — ТОВ.
Банк звернув увагу на відсутність підтверджень організації приймання, зберігання та відправлення товарів, а також на відсутність найманих працівників і доказів ресурсів для виконання заявлених обсягів. За результатами перевірки фінустанова встановила неприйнятно високий рівень ризику, розірвала договори банківського обслуговування в односторонньому порядку та закрила рахунки.
Судова історія
Господарський суд першої інстанції став на бік підприємиці, вказавши, що короткий період роботи та відсутність найманих працівників самі по собі не доводять порушення закону, і що банк не довів фіктивності наданих документів. Північний апеляційний господарський суд скасував це рішення, наголосивши на необхідності оцінювати ризики в сукупності, а не окремо кожну обставину.
Апеляція врахувала розбіжність між заявленими й фактичними оборотами, перекази коштів одному контрагенту та відсутність підтверджень реальної організації торгівлі. Підприємиця надавала податкову звітність, договори, видаткові накладні, акти та квитанції про сплату єдиного податку й військового збору, зокрема понад 163 тис. грн сплачених у IV кварталі 2024 року.
Правові підстави та позиція суду
Суд нагадав, що фінансові установи зобов’язані постійно оцінювати ризики відмивання коштів і за визначених законом обставин можуть відмовитися від обслуговування клієнта. Правові підстави вказані у статтях 1066, 1068, 1074 і 1075 Цивільного кодексу України та у Законі України від 6 грудня 2019 року № 361-IX «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів.», зокрема статтях 7 і 15.
Суд також послався на вимоги Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою НБУ від 19 травня 2020 року № 65, де пункт 61 визначає ознаки неприйнятно високого ризику. За висновком суду, самі лише договори, накладні та квитанції про сплату податків не спростовують ризиковості операцій; важливе питання, чи документи відповідають реальній діяльності й чи має бізнес ресурси для виконання операцій.
Суміжні рішення і практика
У постанові від 23 липня 2026 року у справі № 757/5609/24 суд зазначав, що одного встановлення неприйнятно високого рівня ризику недостатньо без належного обґрунтування. У тій справі банк не надав достатніх доказів порушень і не скористався можливістю запросити додаткові пояснення та документи від клієнта.
У цій справі суди оцінювали сукупність індикаторів ризику: розбіжність між заявленими і фактичними оборотами, швидкі перекази значних сум одному контрагенту та відсутність підтверджень логістики торгівлі. Рішення залежало від конкретності обґрунтування ризиків і наявності відповідних доказів у межах системи фінансового моніторингу.
