Верховний Суд 12 лютого 2025 року у справі № 757/31954/23-ц вирішив, чи повинен роботодавець зберігати посаду за працівником, який уклав контракт зі ЗСУ і продовжує службу після закінчення строку трудового договору.
Обставини контракту та дій театру
Чоловік працював артистом-вокалістом Київського національного академічного театру оперети з 1 вересня 2011 року; контракт було продовжено до 30 червня 2023 року. У березні 2022 року він підписав контракт про проходження військової служби та приєднався до ЗСУ, отримавши звання солдата й посаду артиста вищої категорії оркестрового взводу Зразково-показового оркестру.
Театр на початку увільнив його з роботи зі збереженням місця, посади та середнього заробітку, але виплату середнього заробітку припинили в липні 2022 року. Театр звернувся до Міністерства економіки, яке у відповіді від 27 квітня 2023 року зазначило: «трудовий договір із працівником, призваним на військову службу, за яким зберігаються місце роботи та посада, може бути припинений після закінчення строку його дії».
Судові рішення до касації
Театр повідомив артиста у травні 2023 року про намір не продовжувати контракт і 29 червня видав наказ про його припинення з 30 червня 2023 року. Артист оскаржив звільнення, вимагав поновлення на посаді та стягнення 46 900 грн моральної шкоди.
Печерський районний суд Києва 14 березня 2024 року частково задовольнив позов і постановив стягнути з театру 2 000 грн моральної шкоди, але відмовив у скасуванні наказу та поновленні на роботі. Під час розгляду театром у січні 2024 року змінено наказ, визначивши днем фактичного звільнення останній день військової служби та зберігаючи за артистом місце роботи й посаду. Апеляційний суд у жовтні 2024 року скасував частину рішення першої інстанції й збільшив компенсацію до 10 000 грн, але також відмовив у поновленні через закінчення строку контракту.
Рішення касаційної інстанції та наслідки для справи
Касаційна інстанція 12 лютого 2025 року задовольнила касаційну скаргу театру, скасувавши постанову апеляційного суду та залишивши в силі рішення першої інстанції. Суд зазначив, що за працівниками, які проходять військову службу за контрактом, під час особливого періоду зберігаються місце роботи й посада до завершення особливого періоду або до дня фактичного звільнення зі служби.
Суд врахував, що роботодавець під час розгляду справи самостійно змінив наказ і визнав днем фактичного звільнення останній день військової служби, а цей наказ не оскаржили. Через це підстав для повторного скасування первісного наказу та поновлення працівника на роботі суд не виявив і залишив суму моральної шкоди у 2 000 грн.
