Європейська економіка ще росте, але дедалі повільніше. Енергетичний шок минулих років вдалося пережити, проте на зміну йому прийшли інші проблеми, і позбутися їх буде складніше. Великі державні борги, старіння населення, брак робочих рук і війна Росії проти України визначали дискусії на Щорічних зборах МВФ і Світового банку, що відбулися 12-18 жовтня в Бангкоку.
Підсумки зустрічей виклав голова НБУ Андрій Пишний. Його головна думка: Європі вже мало просто витримувати кризи. Потрібно шукати, звідки взятися новому зростанню, тобто інвестиції, реформи і тісніша співпраця між країнами.
Стійкість ще не означає зростання
Пандемія, вторгнення в Україну, стрибок цін на енергоносії, нові конфлікти – Європа пройшла через усе це і не зупинилася. Але директор Європейського департаменту МВФ Матеуш Щурек, представляючи регіональний огляд, попередив, що вистояти і рости – різні речі. Навіть якщо енергоринки заспокояться, темпи можуть лишитися низькими.
Найважче Центральній, Східній і Південно-Східній Європі. Ці країни роками жили з дешевої праці та конкурентного експорту, а тепер ця модель вичерпується. Зарплати піднялися, витрати бізнесу теж, а продуктивність за ними не встигає. МВФ прогнозує, що зростання в регіоні сповільниться з 2,4% у 2025 році до 2,2% у 2026-му, з певним пожвавленням згодом. Єврозона без Ірландії, за оцінкою фонду, додасть 1,2% цього року і 1,1% наступного. Ці цифри спираються на нормалізацію цін на енергію та витрати на інфраструктуру й оборону. Нове загострення конфліктів легко їх зіпсує.
Без технологічного оновлення і структурних реформ, наголошують у МВФ, дешевша енергія сама по собі економіку не витягне. Фонд нагадує, що низька продуктивність робить Європу вразливою навіть до невеликих потрясінь.
Війна як фактор для всього континенту
Щурек закликав не звикати до війни проти України як до фонового шуму. Її наслідки відчувають далеко за межами української економіки: бізнес відкладає інвестиції, уряди переглядають бюджети, під загрозою енергетична безпека. Пишний пішов далі й зауважив, що для середньострокових перспектив Європи російське вторгнення може важити більше, ніж низка інших геополітичних подій.
Українська делегація приїхала до Бангкока з конкретними завданнями. Йшлося про зовнішнє фінансування на 2027 рік і посилення економічного тиску на Росію, зокрема обмеження її доходів від продажу енергоносіїв. Обсяги майбутньої допомоги залежатимуть від домовленостей із партнерами та виконання умов програм.
Енергія, інфляція і шанс від євроінтеграції
Ціни на енергоносії лишаються нервовим питанням, особливо з огляду на війну на Близькому Сході. Відновлювана енергетика допомогла Європі зменшити залежність від імпортного палива, тому останній шок виявився м’якшим, ніж очікували. Однак дорога енергія б’є не лише по рахунках за газ. Бізнес перекладає витрати на покупців, і за паливом дорожчають продукти, перевезення, промислові товари. Пишний закликав центробанки стежити саме за цими вторинними ефектами, сила яких залежить від довіри до регулятора і стану державних фінансів. МВФ розраховує, що інфляція в єврозоні повернеться до цілі лише у 2028 році.
Є й добрі новини. За оцінкою фонду, Західні Балкани і Молдова можуть отримати приблизно на 30% вищі доходи протягом десяти років після вступу до ЄС. Гарантії тут немає: усе вирішують якість реформ і робота інституцій. Для України, яка теж іде до членства, ця арифметика цілком практична. Серед рецептів, які звучали на зборах, – інновації та цифровізація, приватний капітал, перекваліфікація працівників, менше бар’єрів для підприємців, інтеграція енергоринків і спільні інфраструктурні проєкти. Логіка проста: криза в одній країні швидко перекидається на сусідів, тож і відповідати на неї краще разом.
