Майже кожне третє домогосподарство в Україні, яке зверталося по гуманітарну допомогу, не отримало її, а серед самотніх людей віком від 60 років частка таких заявників сягнула 45%, йдеться в жовтневому дослідженні Міжнародної організації з міграції (МОМ). Народний депутат Данило Гетманцев звернув увагу на ці результати; опитання охопило понад 4 тисячі респондентів на підконтрольній Україні території.
60% домогосподарств не знають, як подати заявку
За результатами опитування 60% домогосподарств не знають, як подати заявку на отримання гуманітарної допомоги. У той же час лише 26% респондентів знають про гуманітарні послуги неурядових організацій у своєму населеному пункті.
Дослідження вказує на проблему інформування населення: навіть якщо певні програми підтримки працюють, люди можуть не знати про них або не розуміти, як скористатися доступними можливостями. Особливо вразливою групою названі самотні люди віком від 60 років.
Лише 42% отримали допомогу, що повністю покрила потреби
Серед домогосподарств, які отримали гуманітарну допомогу, лише 42% заявили, що вона повністю покрила їхні потреби. Більшість опитаних — 76% — віддали перевагу грошовій підтримці, зазначаючи, що гроші дозволяють самостійно визначати першочергові витрати.
Опитування також зауважує, що не всі, хто не отримав допомоги, обов’язково мали на неї право: частина заявників могла не відповідати критеріям програм, а частина ще очікувала на рішення. Серед можливих витрат, на які спрямовували б грошову допомогу, респонденті називали продукти, ліки, оплату житла та комунальних послуг.
Можливі причини, чому заявники лишаються без підтримки
Дослідження називає кілька можливих причин, через які заявники не отримують допомогу: невідповідність критеріям конкретних програм, складна процедура подання заявки, затримки у розгляді або нестача фінансування. У самому дослідженні відзначають, що ці причини можуть по-різному впливати на різні групи населення.
МОМ також констатує, що збільшення обсягів гуманітарної підтримки саме по собі не гарантує, що вона дійде до тих, хто її найбільше потребує, і вказує на потребу в доступності інформації, прозорих правилах відбору та зрозумілому механізмі отримання допомоги.
