Верховний Суд 22 жовтня 2026 року залишив без змін рішення попередніх інстанцій у справі працівника «ПриватБанку», який оскаржував звільнення і посилався на відмітки в мобільному застосунку обліку часу.
Хронологія звільнень і поновлення
Чоловік працював у «ПриватБанку» з 2014 року. У вересні 2021 року його звільнили через скорочення штату, після чого суди визнали звільнення незаконним і поновили на попередній посаді.
8 березня 2023 року банк видав наказ про поновлення: місце роботи — Полтава, графік — з понеділка по п’ятницю з 08:30 до 17:30. Пізніше банк зафіксував його відсутність 29 і 30 травня 2023 року і звільнив за прогул без поважних причин.
Позиції сторін у судах і вимоги працівника
Після звільнення працівник знову звернувся до суду з вимогами скасувати наказ про звільнення, поновити на посаді, стягнути середній заробіток та 50 000 гривень компенсації моральної шкоди. Суд першої інстанції відмовив у позові, апеляція залишила це рішення без змін.
Касаційна скарга працівника також не була задоволена: Верховний Суд 22 жовтня 2026 року залишив рішення нижчих інстанцій без змін. Суди визнали факт прогулу доведеним і правомірність звільнення.
Чому відмітки в застосунку не спростували прогул
Працівник посилався на дані мобільного застосунку «Табелювання», за правилами банку призначеного для реєстрації початку і завершення робочого дня. Він стверджував, що такі відмітки підтверджують його присутність на роботі.
Суди вказали, що сама фіксація початку та завершення зміни не доводить, що людина перебувала на визначеному робочому місці протягом усього робочого дня. Електронні відмітки зіставили з іншими доказами, зокрема актами про відсутність працівника, і дійшли висновку, що ці відмітки не спростовують прогул 29 і 30 травня 2023 року.
Нормативні підстави звільнення за прогул і порядок процедур
Пункт 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України дозволяє розірвати трудовий договір через прогул без поважних причин, зокрема при відсутності понад три години протягом робочого дня або відсутності впродовж усього дня. Однак фіксація відсутності сама по собі недостатня.
Роботодавець має з’ясувати причини відсутності та дотриматися процедури дисциплінарного стягнення, передбаченої статтями 147–149 КЗпП, зокрема витребувати письмові пояснення працівника або належно зафіксувати відмову. У цій справі суди врахували наведені банком докази та не визнали аргументи працівника про неналежні умови праці основою для скасування наказу про звільнення.
